Сінгурівська школа вітає всіх відвідувачів сайту!
Вівторок, 25.07.2017, 05:53
Вітаю Вас, Гость

 

  Школа! Священна домівка,

 бо все починається з неї,

і діти її розлітаються птахами всюди,

 і в небі вони, і на морі, і на суші.

 З домівки літять, тут плекають їх душі.

              Школа! Щось фантастичне, загадкове, незвичне таїть вона  в собі. Школа! Свічка творчості! Горить, незгасає її полум я в серцях вчителів та учнів. Торкаючись найтонших струн людської душі.

              Сінгурівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів, так як і село Сінгури, має свою історію.

              Місцевість села Сінгури в минулому була дуже  порізана ярами, по яких стікали тали води. Старожили села  Сінгури памятають ці яри і горби, майдани. На одному з таких  майданів в минулому  була побудована церква з допоміжними приміщеннями. Пізніше в цих приміщеннях розмістилася церковно -  приходська школа. Навчання в дореволюційній школі проводив піп. Основним предметом був Закон Божий, чистописання і  читання. Навчались в школі в основному діти багатих людей, решта дітей залишалася неписьменною.

             Після революції в 1919 році, школа з чотирьохкласним навчанням була переведена в церковне приміщення, де жив піп. Першими вчителями були Кошляцький Дмитро Васильович, Пашківська Євгена Антонівна, Євдокія Семенівна і Павло Григорович Равські, Сольська Марія та Затон  Ірина. Багатьом жителям села Сінгури довелося вчитися у цій 4- річній школі. Перші вчителі дуже багато зробили для села. Крім навчання у школі вони створили хату - читальню, де вечорами молодь збиралася в гуртки художньої самодіяльності (співочий, драматичний). Окремо Пашківська Євгена Антонівна працювала з неграмотними дорослими людьми.

             У 1928 році школа була переведена в приміщення, де жила поміщиця Бубнова.

Поступово класи почали збільшуватись, і з роками  чотирьохрічка перейшла в семирічку. Збільшилась кількість учителів, директором тоді був Кошляцький Д.В.

             Перші випускники семирічки: Мурашевський Г.В., Сердега В.П.

             У 1935 році прибули нові вчителі, призначений новий директор  школи – Горобець Купріян Ілліч, який створив найкращі умови для навчання учнів та роботи вчителів.

             З перших днів Горобець К.І. при школі організував підсобне господарство (були закуплені коні, корови, свині). На базі господарства при школі працювала безкоштовно їдальня для учнів усієї школи.

             В школу було закуплено духовий оркестр, струнний (гітари, домри, балалайки), рояль.

             1937 рік був важкий для школи, директора забрали в іншу школу. Прислали нового – Калину І.П., який пробув два місяці і раптово помер.

             Незважаючи на труднощі, у 1938 році відбувся перший випуск десятого класу. Серед випускників – Ісько Олена Семенівна, Зимчук Володимир Григорович, Трохимець Віктор Нечипорович, Карплюк Христя Опанасівна, Хоменко Віра Іванівна. Тарасюк Іван Арсенович, Бойко Марія Михайлівна, Бондар Антоніна Максимівна, Дем янчук Онися Степанівна, Підкуйко Онися Кирилівна. Останні чотири незабаром повернулися в школу працювати вчителями.

                  

         Підкуйко О.К. (перший ряд, друга зліва) серед випускників  1981 року

              Багато випускників 10 класу І – ІV випусків загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни.

             1943 року, 31 грудня, коли війна ще не закінчилася, наше село було звільнено від німецько – фашистських загарбників. Жителі села зразу ж почали відбудовувати господарство. Вчителі, учні (багато з них було переростками) прийшли до школи. Приміщення школи було зруйноване, вибиті вікна, двері. В роки війни в класах стояли

німецькі коні. Всі класи потрібно було відремонтувати, підготувати до навчання. Не було шкільних меблів, паперу, приладдя, тому ходили по селу і збирали столи, стільці. Не було на чому писати, тому писали на газетному папері, квитанціях, але діти  вчилися. В класах було холодно, нічим було топити, чорнило робили самі, воно замерзало. Але, не дивлячись на труднощі, навчання в школі розпочали 15 січня 1944 року.

             Пройшов важкий зимовий період, трудилися всі вчителі на чолі з директором школи Кулаком В.П.  Влітку 1944 року  почали ремонтувати школу своїми силами: вчителі, учні, батьки. Було заготовлено паливо, виготовлено наочні посібники, приладдя. В 1946 році за участь у «народному методі  по ремонту шкіл» вчмтелі школи було нагороджено путівкою  «По містах України».

            У 1949 році директором школи був призначений Жилінський М.А., який багато зробив для покращення матеріальної бази школи. При школі працювали співочий, танцювальний, музичний гуртки, були створені географічний майданчик, навчальні ділянки.

            Першим медалістом школи був Хоменко Василь Прокопович. Хоменко В.П. після закінчення школи навчався в Ленінградській інженерній академії, працював  у Тамбовському інженерно – військовому училищі – підполковник. (Справа, другий на фото)

            

            Серед випускників школи був Герой   Радянського Союзу – Терещук Іван Андрійович.

             У 1960 – 1970 роках директорами школи були – Яроцький М.І., Ващенко Л.П., Якубовський Д.А., Весельський М.І.

            Найбільш памятним і неповторним в  історії школи  став 1978 рік, коли було здано в експлуатацію нове приміщення школи. Ініціаторами будівництва нової школи були  голова колгоспу «Пам’яті Леніна»  Ковальчук Федір Остапович, Шепетівський Юрій Антонович, який став її першим директором. Це була  відповідальна, добра, щира  і шанована  всіма людина. Теплого жовтневого дня було розрізано символічну стрічку, зроблено перший крок на нову територію. Діти та учителі з хвилюванням крокували світлими коридорами, оглядали нові кабінети, спортзал, їдальню, з нетерпінням чекали уроків в обладнаних новим приладдям майстернях.

           Вчителям, які прийшли сюди першими, було найважче. Працювали багато, напружено, незважаючи на втому, не шкодуючи власних сил та енергії. Це Ганьба Лариса Миколаївна, Самчик Юрій Степанович, Ожоженко Ніна Савівна, Гурин Галина Василівна, Гуменюк Людмила Михайлівна, Хоменко Валентина Михайлівна та інші.

           Славну сторінку в розвиток школи вписали керівники та вчителі – наставники,  які  протягом багатьох років сіяли вічне, добре, розумне, виховували в учнів любов до Батьківщини -  Воронюк Тамара Дмитрівна, Латко Віра Василівна, Підкуйко Онися Кирилівна, Трохимець Ніна Андріївна, Ганьба Лариса Миколаївна, Ожоженко Ніна Савівна, Неділько Олександр Олександрович та Галина Петрівна.

Сінгурівська школа  і  Талько Борис Євгенович – це надовго.

                     

 Саме в цей час /1980-1986 роки/ формувався колектив школи, складалася надійна і дружна сім`я, закладалися свої традиції, які сьогодні множаться і удосконалюються. Борис Євгенович був мудрим керівником, талановитим педагогом, прекрасною людиною. Саме його учні по майстерності, вчительському таланту стали відмінниками народної освіти. Це Хоменко Валентина Михайлівна, Гурин Галина Василівна, Гуменюк Людмила Михайлівна, вчителем – методистом Шарафанова Галина Михайлівна, звання „Старший вчитель” присвоєно Ганьбі Ларисі Миколаївні..

Естафету директорства від Талька Б. Є. прийняв Неділько Олександр Олександрович. 12 років він віддавав свої сили, енергію, досвід школі. Школа змінюється, росте, поповнюється новим обладнанням, устаткуванням. Лінгафонний кабінет, комп’ютерний клас допомагають учителям проводити уроки на високому професійному, методичному рівні.

            Вчительська династія Недільків започаткована Недільком Олександром Андрійовичем, 22.03.1919 року народження, вихідцем із села Станишівка Житомирського району. В рідному селі Олександр Андрійович закінчив початкову школу, семирічку у м. Житомирі, Житомирський робфак. Був учасником Великої Вітчизняної війни. Двічі поранений, мав ордени „За мужність”,  „За хоробрість”, медалі. У 1946 році вступив до Житомирського учительського інституту, який  закінчив у 1948 році і вступив до Житомирського педінституту на заочне відділення. Працював у Петрашівській середній школі Словечанського району вчителем. З  1950 по 1983 рік працював у рідному селі Станишівка вчителем української мови  та літератури, потім завучем цієї школи. З 1983 року перебував на заслуженому відпочинку. Помер у 2006 році.

  

    Любов до вчительської професії батько передав своєму синові Олександру, який народився 1 січня 1943 року. Закінчив Станишівську семирічну школу та середню школу м.Житомира № 33. У 1959 році вступив до Житомирського державного педагогічного інституту, по закінченню якого у 1964 році був направлений на роботу в Радовельську середню школу Олевського району, де працював вчителем математики, організатором,  директором по 1976 рік. Далі робота директором Олевської середньої школи № 1, завідуючим відділом освіти Олевського району. З 1986 року Олександр Олександрович – директор Сінгурівської  середньої школи, з 1998 – заступник директора з навчально - виховної роботи.  З  2003 року пішов на заслужений відпочинк. В 2012 році помер.

                                           

           Ще навчаючись в інституті, Олександр Олександрович познайомився із Галиною Петрівною, яка теж навчалася на математичному факультеті інституту. Разом з чоловіком  трудовий шлях розпочала на Олевщині, далеко від рідної домівки, (а народилася Галина Петрівна на Донеччині 15.04.1940 року),  з 1986 року по 1996 рік працювала вчителем математики Сінгурівської школи. Зараз на пенсії.

                                            

         Вчительську справу  дідуся, своїх батьків продовжили діти Галини Петрівни та Олександра Олександровича:  син Віталій та дочки Валентина та Оксана.

          Віталій Олександрович після  закінчення Житомирського педінституту працює   вчителем математики Лазарівської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів Брусилівського району.

                                                     

Валентина Олександрівна після  закінчення Сінгурівської школи із  Золотою медаллю спочатку навчалася в Ровенському інституті водного господарства, та після І курсу перевелася на факультет математики Житомирського педінституту. Після закінчення інституту з 1996 році  по 2006 рік працювала  вчителем математики  Сінгурівської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів. В даний час працює вчителем математики в Томашівській ЗОШ І – ІІІ ступенів Фастівського району.

                                     

Оксана Олександрівна після  закінчення Сінгурівської школи, Коростишівського педучилища заочно закінчила навчання в Житомирському педагогічному університеті імені І.Франка на факультеті „Початкова школа”, працювала педагогом – організатором Озерянківської загальноосвітньої школи І – ІІ ступенів. В даний час працює вчителем початкових класів  в Озерянківській школі І-ІІ ступенів.

                                      

Щороку педагогічний колектив оновлювався, зростав  творчо. За сумлінну творчу працю у різні роки вчителі були удостоєні нагород: два вчителі мають звання «Відмінник народної освіти України» - Гурин Г.В., Хоменко В.М. – 1982 р., три  вчителі удостоєні Грамот  Міністерства» освіти і науки- Дубіцька Т.Г. – 1988 р., Хоменко В.М. – 2001 р., Мазур Г.В. – 2001 р. , шість вчителів Грамот управління освіти Житомирської ОДА - Олішевська В.Б.  - 2001 р., Дубіцька Т.Г. -  2002 р.,  Розмаїта Т.С. – 2005 р., Скрипніченко Л.М. – 2005 р., Галицька В.М. – 2007 р.,Мацібора З.О. – 2007 р.

Сьогодні педагогічний колектив очолює Свіжевська Галина Василівна, яка працює в школі з 1975 року. Вчитель української мови та літератури, спеціаліст вищої  категорії. Сучасна ділова жінка, вимоглива до себе і до інших. Постійно у пошуку нових форм і методів роботи з колективом.

Творчо і наполегливо працюють вчителі – наставники – Свіжевська Г.В.,  Дубіцька Т.Г., Розмаїта Т.С., Мазур Г.В., Хоменко В.М.


Творчо і наполегливо працюють вчителі – наставники – Свіжевська Г.В.,  Дубіцька Т.Г., Розмаїта Т.С., Мазур Г.В., Хоменко В.М.

            

          Сім наших випускників , закінчивши педагогічні вузи, повернулися у стіни рідної школи, щоб сіяти розумне, мудре, вічне.

                      

Сьогодні колектив школи дружний, працьовитий, складається з 25 чоловік.  Професійну компетентність педагога у школі визначають за сукупністю знань, умінь, особистісних якостей, що забезпечують достатній та високий рівень самоорганізації,  професійної діяльності. Школярів навчають: один  «Старший вчитель», 10 вчителів - спеціалістів вищої категорії, 4 вчителі – спеціалістів І категорії, 3 вчителі – спеціалістів ІІ категорії, 2 вчителі –спеціалісти, 17 вчителів з вищою освітою, 2 вчителів – середньою спеціальною освітою.

        

Колектив потенційний, завжди перебуває у творчому  пошуку. Вчителі Лук янчук Світлана Віталіївна, Галицька Валентина Миколаївна, Мацібора Зоя Олександрівна брали участь у конкурсах «Вчитель року». Галицька В.М., Павликівський В.Л.готували учнів до участі у МАН, матеріали творчих робіт  вчителів Скрипніченко Л.М., Тушака С.П., Мацібори З.О., Лавренюк А.М. та інших щорічно подаються на районну виставку педагогічних інновацій. У практику своєї роботи учителі впроваджують технології особистісно – оріієнтованого навчання та виховання, елементи розвивального навчання.

Комплексна система навчально – виховної роботи вчителів направлена на реалізацію творчих, духовних, інтелектуальних потреб дитини. Учні школи з року в рік стають переможцями  в районних предметних олімпіадах з російської мови та світової літератури, історії, правознавства, біології, хімії, географії, української мови і літератури, математики, фізики. Щороку 10 – 12 учнів виборюють призові місця в предметних олімпіадах. Багато років поспіль школа посідає  1 – 7 місця,   в олімпіадах  з історії, біології, географії, з російської мови учні школи неоднарозово брали  участь в обласних предметних олімпіадах і займали пристойні місця.

.. Учениця школи Тетерук Наталія у 2003 році стала переможницею Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості «Об’єднаємося ж, брати мої!», присвяченого 189 річниці від дня народження Т. Г. Шевченка у номінації «Літературна творчість», написала вірш про рідне село «Водограй».

У 2007 році учень 8 класу Аннінков Дмитро став переможцем обласної олімпіади з математики (вчитель Хоменко В.М.).

У 2012 році призерами обласних олімпіад стали – Козел Анна , ІІ  місце з правознавства (вчитель Галицька В.М.), Мазур Ірина ІІІ місце з російської мови та світової літератури (вчитель Дубіцька Т.Г.)

Школа має свої традиції. Справді сільськими святами, яких немає у жодному календарі, стали Свята Першого, Останнього дзвоників, випускні вечори. Традиційними стали свято квітів, конкурс патріотичної пісні, воєнізований крос  пам’яті бувшого голови колгоспу «Пам’яті Леніна» Федора Остаповича Ковальчука.